Запитання-відповідь

  • Запитання:

    Скільки площі (кв. м) у поліклініці за нормативами повинна прибирати молодша медична сестра?

    Відповідь:

    На запитання читачів відповідає Тамара Будник, консультант з питань трудових відносин в охороні здоров’я

    В охороні здоров’я для переважної більшості працівників норм навантаження не існує. Існують норми навантаження медичних сестер з масажу (не менше 36 умовних масажних одиниць) та норми прибирання територій для прибиральниць службових приміщень, затверджені ще за часів СРСР. Молодші медичні сестри не є прибиральницями службових приміщень, бо, крім прибирання приміщень, вони виконують й іншу роботу, тому ці норми на них не розповсюджуються.

    У відділеннях поліклініки встановлюється певна кількість посад спеціалістів різних категорій, у тому числі молодших медичних сестер. Вони повинні виконувати весь обсяг роботи, передбаченої посадовими інструкціями. Тому й оплата їхньої праці здійснюється не за виконану норму навантаження, а за відпрацьований робочий час. Якщо ж навантаження на молодшу медичну сестру є значним, або вона виконує обов’язки тимчасово відсутнього (через хворобу, перебування у відпустці чи з інших причин) працівника, то наказом керівника установи охорони здоров’я їй може бути встановлено доплату до 50 відсотків посадового окладу.

    "Журнал головної медичної сестри", № 2, 2012

     

  • Запитання:

    ? У статті «Утилізація та знищення неякісних лікарських засобів» (№ 1, 2012) було перелічено методи знищення неякісних лікарських засобів. Розкажіть докладніше про технологію зазначених методів

    Відповідь:

    На запитання читачів відповідає Тимур Алієв, шеф-редактор журналу «Управлеческий учет и бюджетирование»

    Окремі методи знищення неякісних лікарських засобів розписано в розділах 5 і 6 Правил утилізації та знищення неякісних лікарських засобів, до складу яких входять наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 19 березня 1999 р. № 67/59. Зокрема, для знищення неякісних лікарських засобів у вигляді твердих продуктів, порошків (таблетки, капсули, гранули, порошки для ін’єкцій тощо), напівтвердих лікарських засобів (креми, лосьйони, гелі, супозиторії тощо) застосовуються методи інкапсуляції, інертизації або високотемпературного спалення. Для знищення неякісних лікарських засобів у вигляді рідин (розчини, суспензії, сиропи тощо) використовується метод розведення водою та злив до комунального колектора. Метод інкапсуляції — це процес перетворення в моноліт неякісних лікарських засобів у замкнутому об’ємі за допомогою в’яжучих речовин, що включає такі стадії:

    — вміщення неякісних лікарських засобів у пластмасовий або сталевий барабан у кількості, яка займає до 90 % внутрішнього об’єму барабана;

    — заповнення вільного об’єму розчином цементу, вапна та води у пропорції за масою відповідно 15 : 15 : 5;

    — перемішування розчину, закриття кришкою барабана та герметизація;

    — витримка 7–28 діб до повного застигання маси; — доставка барабана до сховища поховання побутових відходів та покриття його твердими побутовими відходами.

    Метод інертизації — це процес перетворення в моноліт неякісних лікарських засобів за допомогою в’яжучих речовин з наступним подрібненням та розосередженням, що включає такі стадії:

    — зняття пакувального матеріалу з неякісних лікарських засобів;

    — подрібнення неякісних лікарських засобів до фракції з розміром окремих частинок не більше 2 мм;

    — змішування подрібненої лікарської форми з водою, цементом та вапном у пропорції за масою відповідно 65 : 15 : 15 : 5 до отримання однорідної пасти;

    — транспортування пасти машиною-бетонозмішувачем до місця побутових відходів;

    — розсіювання (після застигання) подрібнених шматків пасти серед побутових твердих відходів.

    Високотемпературне спалення провадиться з використанням печей промислових підприємств для виготовлення цементу, вугільних теплоелектростанцій та ливарних цехів. Печі, температура в яких сягає 1200–2000° C, придатні для знищення лікарських засобів. Час знищення лікарських засобів за такої високої температури становить кілька секунд. При цьому всі органічні компоненти відходів руйнуються, а деякі потенційно небезпечні чи токсичні продукти горіння стають абсорбованим шлаковим продуктом, або їх видаляють за допомогою теплообмінного обладнання.

    Неякісні лікарські засоби, які мають лікарську форму у вигляді розчинів та сиропів, розводять водою та поступово зливають у комунальний колектор. Ампули з розчинами неякісних лікарських засобів спочатку подрібнюють на твердій поверхні або в металевому барабані із застосуванням дерев’яного молотка, потім відокремлюють рідину і розводять її водою у відношенні 1 до 200 та зливають у комунальний колектор зі швидкістю, не більшою як 1 л за секунду. Подрібнене скло збирають у контейнер для гострих предметів та відправляють до місця побутових відходів. Працівник, який виконує цю роботу, повинен мати захисний одяг, захисні окуляри, захисні рукавиці, респіратор або марлеву пов’язку.

    Виходячи з пункту 5.3 Методичних рекомендацій з організації збирання, перевезення, перероблення та утилізації побутових відходів, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 7 червня 2010 р. № 176, піроліз, як правило, здійснюється із хімічним розкладанням речовини теплом за відсутності кисню, в результаті чого утворюються різні вуглеводневі гази та подібні до вуглецю рештки. На піроліз рекомендується подавати некомпостовану частину відходів, яка утворюється після проходження процесу компостування та відсіву компостованої частини.

    До процесу піролізу, як правило, рекомендується включати:

    — сушіння відходів у сушильному барабані при температурі 60–70° C; димові гази з піролізного барабану використовуються при цьому як сушильний агент;

    — піроліз відходів, тобто їх термічне оброблення без доступу повітря при різних температурних режимах: низькотемпературний (450–600° C), середньотемпературний (до 800° C), високотемпературний (вище 800° C);

    — охолодження твердого закоксованого продукту, його складування та утилізацію;

    — утилізацію (спалювання, очищення тощо) газових продуктів піролізу та газів, які обігрівали піролізний та сушильний барабани;

    — очистку та повернення зворотної технічної води з виділенням та використанням смолоподібних продуктів;

    — утилізацію вторинного тепла всіх продуктів.

    Відповідно до Протоколу впровадження і моніторингу системи переробки самоблокуючих шприців (СБ) в Україні (децентралізоване автоклавування), затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 28 квітня 2004 р. № 224, автоклавування відходів не повинно вважатися режимом стерилізації, хоча умови автоклавування ті ж самі. Щодо шприців із системою блокування поршня після однократного використання автоклавування передбачає:

    — режим автоклавування: 1 Бар — 121° C — 20 хв. ;

    — мішки для автоклавування та безпечні контейнери мають бути трохи відкритими для проникнення пари до голок і шприців. Будьте обережні при відкритті контейнера для голок;

    — Time-Steam-Temperature (TST) «Часо-Паро-Температурный (ЧПТ)» індикатор має бути прикріплений до всіх безпечних контейнерів і до всіх мішків для автоклавування для контролю якості автоклавної обробки. Додатково автоклавна стрічка також буде використовуватися для контролю якості автоклавної обробки;

    — бажано, щоб безпечні контейнери та мішки для автоклавування розташовувалися на підносах усередині автоклава з метою запобігання можливому протіканню. Усі контейнери та мішки слід розміщувати у вертикальній позиції, вони не повинні здавлювати один одного;

    — під час усіх маніпуляцій з автоклавом слід дотримуватися стандартної техніки експлуатації, рекомендованої для стерилізації;

    — не можна підвищувати тиск чи температуру при автоклавуванні, тому що шприци можуть плавитися (вони розм’якшуються при температурі 130° C);

    — після завершення автоклавної обробки і після видалення пари, безпечні контейнери і мішки для автоклавування потрібно належним чином закрити;

    — безпечні контейнери і мішки для автоклавування мають зберігатися в складському приміщенні до кінцевої обробки. У разі збереження не автоклавованих контейнерів і мішків та уже автоклавованих контейнерів і мішків їх легко буде розрізнити за кольором TST-індикатора і стрічкового індикатора автоклавування.

    "Журнал головної медичної сестри", № 2, 2012

  • Запитання:

     Працюю в поліклініці молодшою медичною сестрою автоклаву. Чи маю я право отримати оклад на оздоровлення?

    Відповідь:

    На запитання читачів відповідає Тамара Будник, консультант з питань трудових відносин в охороні здоров’я

    Медичним і фармацевтичним працівникам державних і комунальних закладів (установ) охорони здоров’я з 1 січня 2012 року в обов’язковому порядку має виплачуватися матеріальна допомога на оздоровлення у розмірі посадового окладу під час надання основної щорічної відпустки. Це передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 11 травня 2011 р. № 524 «Про питання оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери». На її реалізацію у державному бюджеті на 2012 рік передбачено додаткові кошти.

    Медичними є ті працівники, які здобули спеціальну медичну освіту (наприклад, лікарі, медичні сестри, фельдшери тощо) або допущені до занять медичною діяльністю (наприклад, бактеріологи, біохіміки, мікробіологи тощо). На посаду ж молодшої медичної сестри приймають осіб, які не мають спеціальної медичної освіти, а мають лише повну або базову загальну середню освіту та підготовку на робочому місці. Тому цю категорію працівників відносять до робітничих професій і зазначена постанова уряду на них не поширюється. Разом з тим цій категорії працівників також можна надати матеріальну допомогу на оздоровлення. Таке право має керівник закладу охорони здоров’я відповідно до пункту 5.11 Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров’я та установ соціального захисту, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України і Міністерства охорони здоров’я України від 5 жовтня 2005 р. № 308/519 . Але ці виплати мають здійснюватися в межах фонду оплати праці, який щорічно доводився до бюджетної установи охорони здоров’я.

    Отже, якщо є економія бюджетних коштів на оплату праці, то керівник установи може надати матеріальну допомогу, у тому числі на оздоровлення і решті категорій працівників, які працюють в установі.

    "Журнал головної медичної сестри", № 1, 2012

     

  • Запитання:

    Чи можна застосовувати для визначення тарифного розряду працівника, який працює на посаді сестри медичної з фізіотерапії, наявну кваліфікаційну категорію зі спеціальності «Лікувальна справа»?

     

    Відповідь:

    На запитання читачів відповідає Тамара Будник, консультант з питань трудових відносин в охороні здоров’я

    Умовами оплати праці медичних працівників закладів охорони здоров’я визначено, що їхній посадовий оклад залежить від наявного рівня кваліфікаційної категорії за умови їх роботи за тією спеціальністю, за якою присвоєно кваліфікаційну категорію. Чим вища кваліфікаційна категорія, тим більший розмір посадового окладу рядового медичного працівника. До 2008 року атестація середніх медичних працівників здійснювалася на підставі наказу Міністерства охорони здоров’я від 23 жовтня 1991 р. № 146 «Про атестацію середніх медичних працівників». Ним було передбачено атестацію за 30 спеціальностями, серед яких була і медична сестра з фізіотерапії. Новим наказом Міністерства охорони здоров’я України від 23 листопада 2007 р. № 742, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 12 грудня 2007 р. за № 1368/14635, було затверджено Положення про атестацію молодших спеціалістів з медичною освітою (далі — Положення). У додатку 1 до пункту 1.6 Положення викладено нову номенклатуру із 14 спеціальностей молодших спеціалістів з медичною освітою з урахуванням вимог кваліфікаційних характеристик, а саме:

    1. Лікувальна справа.

    2. Лікувальна справа (невідкладні стани).

    3. Медико-профілактична справа.

    4. Санологія.

    5. Лабораторна справа (клініка).

    6. Лабораторна справа (гігієна).

    7. Лабораторна справа (патологія).

    8. Акушерська справа.

    9. Сестринська справа.

    10. Сестринська справа (операційна).

    11. Медична статистика.

    12. Рентгенологія.

    13. Стоматологія.

    14. Ортопедична стоматологія.

    Як бачимо, медсестер з фізіотерапії цією номенклатурою не передбачено. Отже, Міністерство охорони здоров’я України зобов’язало керівників закладів, установ, організацій і підприємств охорони здоров’я всіх форм власності забезпечити протягом 2008 року через атестаційні комісії присвоєння молодшим спеціалістам з медичною освітою, які мали кваліфікаційну категорію з однієї із раніше встановлених спеціальностей, відповідної категорії з нової спеціальності згідно із затвердженою номенклатурою без проходження курсів підвищення кваліфікації та без проведення переатестації. Положенням визначено категорії молодших спеціалістів з медичною освітою, які проходять атестацію за цією чи іншою спеціальністю. Зокрема, спеціалісти, які працюють на посадах фельдшерів усіх найменувань усіх типів закладів (окрім фельдшерів станцій (відділень) швидкої та невідкладної медичної допомоги та центрів екстреної медичної допомоги), проходять атестацію за спеціальністю «Лікувальна справа». До стажу роботи для проходження атестації за цією спеціальністю їм також зараховується період роботи на посадах фельдшерів станцій (відділень) швидкої та невідкладної медичної допомоги та центрів екстреної медичної допомоги. До стажу роботи для атестації за спеціальністю «Лікувальна справа (невідкладні стани)» зараховується період роботи на посадах фельдшерів станцій (відділень) швидкої та невідкладної медичної допомоги та центрів екстреної медичної допомоги. Молодші спеціалісти з медичною освітою, що працюють на посадах сестер медичних усіх найменувань (крім сестер медичних операційних та сестер медичних — анестезистів), інструкторів з трудової терапії, інструкторів з лікувальної фізкультури, оптометристів, техніків-ортезистів-гіпсовиливальників усіх типів закладів, проходять атестацію за спеціальністю «Сестринська справа». До стажу роботи для проходження атестації за цією спеціальністю їм також зараховується період роботи на посадах фельдшерів та акушерок усіх найменувань, сестер медичних операційних та сестер медичних — анестезистів усіх типів закладів. Молодші спеціалісти з медичною освітою, що працюють на посадах сестер медичних операційних та сестер медичних — анестезистів, проходять атестацію за спеціальністю «Сестринська справа (операційна)». Особам, які атестуються за спеціальністю «Медико-профілактична справа», до стажу роботи для проходження атестації за цією спеціальністю зараховується період роботи на посадах фельдшер санітарний, інструктор-дезінфектор, помічники лікарів санітарно-гігієнічного профілю всіх найменувань. Молодші спеціалісти з медичною освітою, які працюють на посадах фельдшерів із санітарної освіти, інструкторів із санітарної освіти, проходять атестацію за спеціальністю «Санологія». До стажу роботи для проходження атестації за цією спеціальністю їм також зараховується період роботи на посадах фельдшерів, акушерок, сестер медичних, помічників лікарів санітарно-гігієнічного профілю всіх найменувань усіх типів закладів. До стажу роботи для проходження атестації за спеціальністю «Лабораторна справа (клініка)» молодшим спеціалістам з медичною освітою зараховується період роботи на посадах фельдшерів-лаборантів, лаборантів, технологів з лабораторної діагностики лабораторій (центрів, відділів, відділень) закладів охорони здоров’я всіх найменувань (крім патологоанатомічних, судово-медичних, бактеріологічних). До стажу роботи для атестації за спеціальністю «Лабораторна справа (гігієна)» зараховується період роботи на посадах фельдшерів-лаборантів та лаборантів усіх найменувань, лаборантів з контролю дезінфекції лабораторій (відділів, відділень) санітарно-епідеміологічних закладів та бактеріологічних лабораторій (відділів, відділень) закладів охорони здоров’я. Молодші спеціалісти з медичною освітою, що працюють на посадах фельдшерів-лаборантів та лаборантів патологоанатомічних бюро (центрів, відділів, відділень), судово-медичних бюро (відділів, відділень), проходять атестацію за спеціальністю «Лабораторна справа (патологія)». До стажу роботи для проходження атестації за цією спеціальністю їм також зараховується і період роботи на посадах фельдшерів-лаборантів, лаборантів, технологів з лабораторної діагностики лабораторій (відділів, відділень) усіх найменувань усіх типів закладів. Молодшим спеціалістам з медичною освітою для атестації за спеціальністю «Акушерська справа» зараховується період роботи на посадах акушерок та фельдшерів усіх найменувань незалежно від типу закладу. Головні медичні сестри можуть атестуватися за будь-якою спеціальністю, що передбачено номенклатурою для атестації сестер медичних. Період роботи молодших спеціалістів з медичною освітою на посадах статистиків медичних зараховується до стажу роботи для атестації за спеціальністю «Медична статистика». До стажу роботи для проходження атестації за цією спеціальністю їм, крім того, зараховується і період роботи на посадах фельдшерів, акушерок, сестер медичних усіх найменувань усіх типів закладів, помічників лікарів санітарно-гігієнічного профілю всіх найменувань. Робота на посадах рентгенлаборантів, технологів з рентгенологічної діагностики зараховується до стажу роботи для атестації за спеціальністю «Рентгенологія». Молодші спеціалісти з медичною освітою, що працюють на посадах лікарів зубних, помічників лікаря-стоматолога, гігієністів зубних, асистентів лікаря-стоматолога, атестуються за спеціальністю «Стоматологія». До стажу роботи для атестації за спеціальністю «Ортопедична стоматологія» зараховується період роботи на посадах техніків зубних. Із запитання не зовсім є зрозумілим, хто обіймає посаду сестри медичної з фізіотерапії: медсестра, яка має атестуватися за спеціальністю «Сестринська справа» чи фельдшер, який також може обіймати будь-яку посаду сестри медичної, але має атестуватися за спеціальністю «Лікувальна справа». Залежно від цього атестаційна категорія враховується чи не враховується при визначенні тарифного розряду працівника.

    "Журнал головної медичної сестри", № 1, 2012

  • Запитання:

    Чи можлива доплата за роботу із дезінфікуючими засобами санітарці приймального відділення психоневрологічної лікарні (площа кабінету приймального відділення 66 кв. м), а також баклаборанту лабораторії, який використовує дезінфікуючі засоби для проведення дослідження біологічних матеріалів?

    Відповідь:

    На запитання читачів відповідає Олена Беденко-Зваридчук, директор юридичної компанії «МедАдвокат», керівник проекту «Медико-правовий портал «103-law.org.ua», голова комітету з медичного права Асоціації правників України

    Згідно з пунктом 3.4.7 спільного наказу Міністерства охорони здоров’я України і Міністерства праці та соціальної політики України від 5 жовтня 2005 р. № 308/519 «Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров’я та установ соціального захисту населення» передбачено, що працівникам (у тому числі молодшим медичним сестрам), які використовують у роботі дезінфікуючі засоби, а також працівникам, які зайняті прибиранням туалетів, установлюється доплата в розмірі 10 відсотків посадового окладу (тарифної ставки). Тобто доплата встановлюється кожному працівникові, який використовує такі засоби у роботі, і жодним чином не залежить від розміру площі, яку прибирає працівник. Конкретний перелік посад працівників, яким встановлюється доплата за роботу з дезінфікуючими засобами, затверджується у колективному договорі, а виконання таких робіт має бути передбачено посадовими інструкціями працівників. Для встановлення зазначеної доплати проводити атестацію робочих місць не потрібно. Офіційні роз’яснення з питань нарахування та виплати доплати за роботу із дезінфікуючими засобами надано Міністерством охорони здоров’я за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики України у листі від 1 вересня 2006 р. № 10.03.67/1574.

    "Журнал головної медичної сестри", № 1, 2012

     

  • Запитання:

    У відділенні неврології працює на 0,5 ставки медсестри студентка шостого курсу, яка цього року закінчує навчання, з серпня розпочинає працювати на посаді лікаря-інтерна за спеціальністю «Медицина невідкладних станів» у тій же лікувально-профілактичній установі. У зв’язку із виробничою необхідністю керівництво установи зацікавлене у продовженні роботи співробітниці на посаді медичної сестри неврологічного відділення. Чи можливо сумісництво у такому разі?

    Відповідь:

    На запитання читачів відповідає Олена Беденко-Зваридчук, директор юридичної компанії «МедАдвокат», керівник проекту «Медико-правовий портал «103-law.org.ua», голова комітету з медичного права Асоціації правників України

    Статтею 43 Конституції України гарантовано право кожної людини на працю, яку вона вільно обирає або на яку вільно погоджується. Відповідно до статті 102-1 Кодексу законів про працю України від 10 грудня 1971 р. № 322-VIII (далі — КЗпП), постанови Кабінету Міністрів України від 3 квітня 1993 р. № 245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» та спільного наказу Мін’юсту, Мінпраці та Мінфіну України від 28 червня 1993 р. № 43 «Про затвердження Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» передбачена можливість особи працювати за умовами сумісництва у бюджетній установі. Для того щоб працівниця могла продовжувати роботу в ЛПУ, необхідно: 1. Видати наказ з 1 серпня 2012 р. про прийняття за основним місцем роботи на посаду лікаря-інтерна за спеціальністю «Медицина невідкладних станів». 2. Підтвердити дійсність диплома про отримання середньої спеціальної освіти із допуском до роботи. Тобто якщо сертифікат молодшого спеціаліста має термін закінчення протягом 2012 р., необхідно отримати дозвіл на продовження роботи за цим сертифікатом на підставі здобутої закінченої вищої освіти від обласного УОЗ. 3. Скласти графік роботи з урахуванням навантаження на 0,5 ставки медсестри. Чинним законодавством передбачено, що сумісник може працювати не більше чотирьох годин у робочий день та повний робочий день у вихідні, святкові та неробочі дні. Однак у зв’язку із віднесенням медичних установ до безперервно діючих режим роботи ЛПУ різниться від режиму роботи інших закладів. Тобто медичний працівник може працювати змінами (чергуваннями). Старша медична сестра відділення, працівники відділу кадрів та економісти державних (комунальних) закладів охорони здоров’я повинні стежити за тим, аби загальна тривалість роботи працівника за сумісництвом протягом місяця не перевищувала половини місячної норми робочого часу. 4. Оплачувати роботу за сумісництвом за фактично відпрацьований час. Обмеження роботи за сумісництвом можуть запроваджувати керівники державних підприємств разом з виборним органом первинної профспілкової організації (профкомом) лише щодо працівників окремих професій та посад, зайнятих на важких роботах і на роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці, додаткова робота яких може призвести до наслідків, що негативно позначаться на стані їхнього здоров’я та безпеці виробництва. Обмеження також поширюються на осіб, які не досягли 18 років, та вагітних жінок.

    "Журнал головної медичної сестри", № 1, 2012

  • Запитання:

    Чи має виплачуватися надбавка за вислугу років молодшим медичним сестрам, які працюють у протитуберкульозному диспансері?

    Відповідь:

    На запитання читачів відповідає Олена Беденко-Зваридчук, директор юридичної компанії «МедАдвокат», керівник проекту «Медико-правовий портал «103-law.org.ua», голова комітету з медичного права Асоціації правників України

    Порядок виплати надбавки за вислугу років медичним та фармацевтичним працівникам державних та комунальних закладів охорони здоров’я затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2009 р. № 1418 (далі — Порядок). Виплату такої надбавки передбачено особам, які працюють у будь-яких державних та комунальних установах, закладах, організаціях охорони здоров’я незалежно від підпорядкування, і умови оплати праці яких визначаються відповідно до умов оплати праці працівників державних та комунальних закладів охорони здоров’я, крім посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби України. Пунктом 3 Порядку передбачено посади, обіймання яких дає право на виплату надбавки за вислугу років, а саме: - керівники закладів охорони здоров’я; - їх заступники з числа лікарів; - заступники головного лікаря з медсестринства; - керівники структурних підрозділів з числа лікарів; - головні медичні сестри; - лікарі усіх спеціальностей; - професіонали з вищою немедичною освітою, що допущені до медичної діяльності в закладах охорони здоров’я; - керівники фармацевтичних (аптечних) закладів та їх заступники; - керівники структурних підрозділів з числа провізорів і фармацевтів; - провізори усіх спеціальностей; - фахівці з базовою вищою та неповною вищою медичною і фармацевтичною освітою усіх спеціальностей; - помічники ентомолога. Молодші медичні сестри (санітарки, няні тощо) не увійшли до зазначеного переліку, тому надбавка за вислугу років їм не нараховується та не виплачується.

    "Журнал головної медичної сестри", № 1, 2012

  • Запитання:

    Чи має право головний лікар районного медичного центру первинної медико-санітарної допомоги відмовити в прийнятті на роботу працівника з дипломом медичної сестри на посаду акушерки, якщо це робоче місце вакантне?

    Відповідь:

    На запитання читачів Тамара Маценко, головний спеціаліст департаменту організаційної роботи Федерації профспілок України

    Так, керівник має таке право. Адже претендувати на обіймання вакантної посади в охороні здоров’я можна за умови, що особа відповідає кваліфікаційним вимогам щодо зазначеної посади.
    Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск 78 «Охорона здоров’я», який затверджено наказом Міністерства охорони здоров’я від 29 березня 2002 р. № 117 за погодженням з Міністерством праці і соціальної політики України передбачені такі кваліфікаційні вимоги до посади акушерки: неповна вища освіта (молодший спеціаліст) за напрямом підготовки «Медицина», за спеціальністю «Акушерська справа» або «Лікувальна справа». Спеціалізація за профілем роботи.
    Особи, які мають диплом сестри медичної, закінчують медичні училища, як правило, на відділенні «Сестринська справа». Отже, претендувати на посаду акушерки вони не можуть. Разом з тим, кваліфікаційними вимогами зазначено, що медичними сестрами можуть працювати особи, які мають неповну вищу освіту (молодші спеціалісти) або базову вищу освіту (бакалавр) за напрямом підготовки «Медицина», за спеціальністю не тільки «Сестринська справа», а й «Лікувальна справа» або «Акушерська справа», спеціалізація за профілем роботи. Тобто й акушерки, і фельдшери мають право обіймати посаду сестри медичної.
    Наказом Міністерства охорони здоров’я від 25 грудня 1992 р. № 195 «Про затвердження переліку вищих і середніх навчальних закладів, підготовка і отримання звання в яких дають право займатися медичною і фармацевтичною діяльністю» (далі — Наказ № 195) було передбачено, що здобуття звання медсестри дає право обіймати посади медичних сестер усіх найменувань, завідувачів молочних кухонь, кімнат матері і дитини, реєстратури, а також посади медичних лаборантів, інструкторів з трудової терапії, санітарної просвіти, лікувальної фізкультури, медичних статистиків, рентгенлаборантів, гіпсових техніків-ортезистів.
    За нормами Наказу № 195 набута спеціальність акушерки дає право обіймати посади: акушерок, медичних сестер усіх найменувань, завідувачів фельдшерсько-акушерського пункту, молочної кухні, кімнати матері і дитини, реєстратури, а також інструкторів з трудової терапії, санітарної просвіти, лікувальної фізкультури, медичних лаборантів, гіпсових техніків-ортезистів, рентгенлаборантів, медичних статистиків.

    «Журнал головної медичної сестри», № 1, серпень 2012

  • Запитання:

    Чи може акушерка, що працює на повну ставку, працювати старшою медичною сестрою на 0,5 ставки? Питання виникло у зв’язку з тим, що посада старшої медичної сестри передбачає матеріальну відповідальність. Як це узгоджується з роботою за сумісництвом?

    Відповідь:

    На запитання читачів відповідає Тамара Маценко, головний спеціаліст департаменту організаційної роботи Федерації профспілок України

    Статтею 21 Кодексу Законів про працю України від 10 грудня 1971 р. № 322-VIII передбачено, що працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, тобто працювати, крім основної роботи, ще й за сумісництвом.
    Обмеження щодо роботи за сумісництвом встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 3 квітня 1993 р. № 245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій». Цією постановою передбачено заборону на роботу за сумісництвом для керівників державних підприємств, установ, організацій, їх заступників, керівників структурних підрозділів державних підприємств, установ, організацій (цехів, відділів, лабораторій тощо) та їхнім заступникам (за винятком наукової, викладацької, медичної і творчої діяльності.
    Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників (Випуск 78 «Охорона здоров’я»), затвердженим наказом Міністерства охорони здоров’я від 29 березня 2002 р. № 117 за погодженням з Міністерством праці і соціальної політики України встановлено такі кваліфікаційні вимоги до посади старшої медичної сестри: неповна вища освіта (молодший спеціаліст) або базова вища освіта (бакалавр) за напрямом підготовки «Медицина» за спеціальністю «Сестринська справа», «Лікувальна справа» або «Акушерська справа». Спеціалізація за фахом «Організація охорони здоров’я». Стаж роботи за фахом не менше трьох років.
    Отже, якщо особа, що працює акушеркою, відповідає цим вимогам, вона має право обіймати посаду старшої медичної сестри. Чи доцільно доручати цю роботу особі, які працює за сумісництвом на 0,5 ставки, має вирішувати керівництво медичного закладу. Адже старша медична сестра за своїми посадовими обов’язками:

    • керує роботою середнього та молодшого медичного персоналу відділення;
    • розробляє та затверджує графік роботи медсестер структурного підрозділу;
    • здійснює належну розстановку та використання кадрів, організовує їх працю;
    • контролює роботу медичного персоналу щодо виконання призначень лікарів;
    • розробляє та впроваджує заходи щодо підвищення кваліфікації середнього і молодшого медичного персоналу;
    • несе відповідальність за витрати лікарських засобів у відділенні, їх облік, зберігання і використання;
    • забезпечує збереження медичного обладнання, інструментарію та їх правильне використання;
    • здійснює контроль за виконанням правил внутрішнього розпорядку, безпеки та протипожежних правил;
    • забезпечує санітарно-гігієнічний стан відділення;
    • веде медичну документацію.

    При цьому слід пам’ятати, що робота за сумісництвом має оформлятися належним чином, у тому числі укладається договір про матеріальну відповідальність особи, яка обіймає ту чи іншу посаду.

    «Журнал головної медичної сестри», № 1, серпень 2012

Сторінки