Запитання-відповідь

  • Запитання:

    Чи може працювати медичною сестрою працівниця, яка закінчила базове медичне училище за спеціальністю «Стоматологія ортопедична» (зубний технік)? Варто додати, що вона працює на цій посаді з 1999 року, двічі проходила атестацію на присвоєння (підвищення) атестаційної категорії за спеціальністю «Сестринська справа», а також навчалась на курсах підвищення кваліфікації з циклу «Медичні сестри стоматологічних відділень».

    Відповідь:

    На запитання читачів відповідає Антоніна Нижник, директор компанії «МЕДКОНСАЛТИНГ»

    На жаль, на ваше запитання важко відповісти через деяку неузгодженість нормативно-правових актів, що його регулюють. Зокрема, відповідно до наказу Міністерства охорони здоров’я України від 25 грудня 1992 р. № 195 «Про затвердження Переліку вищих і середніх спеціальних навчальних закладів, підготовка і отримання звання в яких дають право займатися медичною і фармацевтичною діяльністю» (далі — Наказ № 195) фахівці, що закінчували середній спеціальний медичний навчальний заклад за спеціальністю «Стоматологія і ортопедія» (за термінологією Наказу № 195) та оволоділи спеціальністю «Зубний технік», можуть обіймати посади зубних техніків, посади середнього медичного персоналу в зубопротезних підрозділах, посади медичних статистиків. Отже, відповідно до Наказу № 195 в 1999 році працівницю не мали права прийняти на посаду медичної сестри в ортодонтичний кабінет. До того ж, Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників (Випуск № 78 «Охорона здоров’я»), затвердженим наказом Міністерства охорони здоров’я України від 29 березня 2002 р. № 117, встановлено такі вимоги до посади сестри медичної зі стоматології: неповна вища освіта (молодший спеціаліст) або базова вища освіта (бакалавр) за напрямом підготовки «Медицина», за спеціальністю «Сестринська справа», «Лікувальна справа» або «Акушерська справа», спеціалізація за фахом «Стоматологія».

    Наскільки зрозуміло з листа, працівниця не проходила курсів спеціалізації зі «Стоматології» відповідно до наказу Міністерства охорони здоров’я від 7 вересня 1993 р. № 198, а навчалася лише на курсах удосконалення з цієї теми.

    Однак у листі згадується, що працівниця вже двічі проходила атестацію на присвоєння (підвищення) атестаційної категорії за спеціальністю «Сестринська справа». Відповідно до пункту 1.2. наказу МОЗ України від 23 листопада 2007 р. № 742 «Про атестацію молодших спеціалістів з медичною освітою» (далі — Наказ № 742 ) основним завданням атестації молодших спеціалістів з медичною освітою є визначення обсягу знань, практичних навичок, ступеня володіння ними, застосування в професійній діяльності, своєчасне підвищення кваліфікації фахівців та вирішення питань щодо подальшого їх використання. Тобто атестаційна комісія в 2004-му та 2009 роках розглянула подані згідно з пунктом 1.25 Наказу № 742 документи (в тому числі і диплом) і підтвердила відповідність працівниці займаній посаді, присвоївши їй відповідно другу та першу кваліфікаційну категорію. В цій ситуації буде дуже важко перевести працівницю на іншу посаду або звільнити її згідно з пунктом 2 статті 40 КЗпП, адже фактично її відповідність вже підтверджена комісіями, а при розгляді таких справ у судовому порядку суд завжди бере до уваги результати атестації.

    На нашу думку, для з’ясування питання, чи може така особа працювати в подальшому на посаді медичної сестри або потребує проходження додаткових курсів спеціалізації чи перепідготовки, слід звернутися до департаменту кадрової політики та запобігання корупції Міністерства охорони здоров’я України з проханням надати офіційне роз’яснення.

    "Журнал головної медичної сестри", № 2, 2012

  • Запитання:

    Маю медичну освіту (фельдшер) та немедичну — хімік-лаборант. Пройшла курси різних напрямів лабораторної діагностики в лікувальних закладах. Заочно здобула освіту за спеціальністю вчителя біології та практичного психолога в навчальних закладах. Чи маю я право обійняти посаду лікаря-лаборанта чи психолога в лікарні? Чи мені слід пройти курси, які дадуть право реалізувати набуті знання?

    Відповідь:

    Відповідає Тамара Маценко, головний спеціаліст департаменту організаційної роботи Федерації профспілок України

    Ви маєте дві різні освіти — медичну і педагогічну, але поєднати їх в одну, щоб мати право обійняти посаду лікаря-лаборанта, не є однозначним і потребує деяких уточнень. Міністерством охорони здоров’я України 25 грудня 1992 р. було затверджено наказ № 195 «Про затвердження переліку вищих і середніх спеціальних навчальних закладів, підготовка і отримання звання в яких дають право займатися медичною і фармацевтичною діяльністю». Цим наказом було передбачено право обіймати посади лікарів-лаборантів тим спеціалістам, які закінчили вищий навчальний заклад (окрім педінституту) на факультетах біологічному, хімічному, фармацевтичному, хоча така практика мала місце через значну потребу у лікарях-лаборантах.

    Згодом Міністерство охорони здоров’я заборонило це робити і запропонувало керівникам закладів охорони здоров’я заповнювати вакансії спеціалістами, які закінчували медичні інститути та отримували лікарське звання. Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск 78 «Охорона здоров’я», який затверджено наказом Міністерства охорони здоров’я України від 29 березня 2002 р. № 117 за погодженням з Міністерством праці і соціальної політики України передбачені такі кваліфікаційні вимоги до посади лікаря-лаборанта, як: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки «Медицина», спеціалізація за однією зі спеціальностей медичного профілю.

    Проходження інтернатури за спеціальністю «Лабораторна діагностика» з наступною спеціалізацією з «Клінічної лабораторної діагностики». Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста. Але лікарі здебільшого не хотіли працювати в лабораторіях, і проблема неукомплектованості цієї служби не зменшувалася. У 2008 році Міністерство охорони здоров’я України наказом від 12 березня 2008 р. № 122 «Про внесення змін до наказу МОЗ України від 23.02.2000 № 33 «Про штатні нормативи та типові штати закладів охорони здоров’я» внесло зміни до штатних нормативів лабораторій, дозволивши змінювати за відомостями заміни посади лікарів-лаборантів за спеціальностями «Клінічна лабораторна діагностика», «Генетика лабораторна», «Лабораторна імунологія» на посади біологів, за спеціальністю «Клінічна біохімія» — на посади біохіміків; за спеціальністю «Бактеріологія» — на посади бактеріологів, за спеціальністю «Вірусологія» — на посади мікробіологів. При цьому МОЗ України у своєму листі від 22 липня 2008 р. № 11-02-13/21 надало роз’яснення щодо порядку зарахування спеціалістів з вищою немедичною освітою на зазначені посади до штатів лабораторій. Ним пропонувалося, зокрема, в лабораторних підрозділах замінювати за відомостями заміни посади лаборантів з вищою освітою (у зв’язку з їх відсутністю у класифікаторі професій) на посади біологів, біохіміків, бактеріологів, мікробіологів та за їхньою згодою перевести працівників на зазначені посади.

    Однак педагогічна освіта (вчитель біології) не дає права обіймати посаду лікаря-лаборанта. Якщо ж ви маєте іншу вищу біологічну освіту, це дає право працювати біологом, якому посадовий оклад встановлюється як лікарю-лаборанту. Фельдшерських фах дає право обіймати будь-які посади середнього медичного персоналу, у тому числі і лаборанта, а курси з різних напрямів лабораторної діагностики осучаснили кваліфікаційні вимоги до вашої професійної діяльності. Що стосується посади практичного психолога, то це педагогічна посада, і вона може вводитися до штатів закладів охорони здоров’я, як правило, у дитячих психоневрологічних закладах чи інших подібних установах охорони здоров’я.

    Міністерством освіти і науки України поки що не напрацьовано кваліфікаційних вимог до фахівців, які мають працювати у цій сфері діяльності. Тому визначити, чи маєте ви нині право працювати практичним психологом після багатьох років відсутності роботи за фахом, неможливо. Разом з тим, Міністерством освіти і науки України видано наказ від 6 жовтня 2010 р. № 930 «Про затвердження типового положення про атестацію педагогічних працівників», де у пункті 4.1 передбачено, що стосовно педагогічних працівників, у тому числі і практичних психологів, має здійснюватися атестація на відповідність займаній посаді з присвоєнням кваліфікаційної категорії. Якщо ви є добрим фахівцем як лаборант, керівник установи може встановити вам надбавку до 50 відсотків до посадового окладу за високу якість роботи.

    "Журнал головної медичної сестри", № 2, 2012

  • Запитання:

    Молодому спеціалісту, який закінчив професійне медичне училище за направленням з районної лікарні, роботодавці запропонували два місяці попрацювати на 0,5 ставки, аргументуючи це недостатнім досвідом роботи. Чи правильно вони діють у цій ситуації? Чи зможе молодий спеціаліст скористатися якимись правовими нормами для отримання повної ставки?

    Відповідь:

    Відповідає Тамара Маценко, головний спеціаліст департаменту організаційної роботи Федерації профспілок України

    Молоді спеціалісти, підготовка яких здійснювалася за державним замовленням (а не за їх власні кошти), мають певні зобов’язання перед замовником (основне з яких — обов’язок відпрацювати три роки там, куди його направили на роботу) та права і соціальні гарантії. Ці обов’язки, права і гарантії викладено у постанові Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1996 р. № 992 «Про порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалася за державним замовленням». Медичні училища — це також вищі навчальні заклади І–ІІ рівнів акредитації. Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 25 грудня 1997 р. № 367 «Про затвердження Порядку працевлаштування випускників державних вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15 квітня 1998 р. за № 246/2686 (далі — наказ № 367), конкретизовано норми урядової постанови.

    Зокрема, Наказом № 367 передбачено, що з випускниками вищого медичного (фармацевтичного) закладу освіти, які навчалися за державним замовленням, укладається угода, і вони працевлаштовуються на роботу (до замовника) на підставі направлення на роботу. Такі випускники вважаються молодими спеціалістами протягом трьох років з моменту укладення ними трудового договору із замовником.

    Угода передбачає зобов’язання сторін. Нею, як правило, обумовлюється, що випускник зобов’язаний:

    • прибути після закінчення вищого закладу освіти на місце направлення і відпрацювати не менше трьох років;

    • у разі відмови їхати за призначенням — відшкодувати відповідно до державного або місцевого бюджетів вартість навчання в установленому порядку.

    Випускник має право розірвати укладену з ним угоду з таких причин:

    • встановлення інвалідності І або ІІ групи, внаслідок чого випускник не може стати до роботи за місцем призначення;

    • встановлення інвалідності І або ІІ групи у дружини (чоловіка) випускника, у одного з батьків (або осіб, які замінюють батьків) випускника;

    • якщо випускник — вагітна жінка, мати або батько, які мають дитину віком до трьох років або дитину, яка згідно з медичним висновком потребує догляду (до досягнення нею шестирічного віку); одинока мати або батько, які мають дитину до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

    • у разі проходження чоловіком (дружиною) військової служби (крім строкової) поза місцем розташування замовника;

    • у разі вступу випускника закладу освіти І–ІІ рівнів акредитації (медучилища) до вищих закладів освіти ІІІ–ІУ рівнів акредитації (до медінститутів).

    У цих випадках за рішенням комісії з працевлаштування випускникам видається довідка про надання можливості самостійного працевлаштування. Випускник повинен прибути до місця призначення у термін, визначений у направленні на роботу. Неявка випускника за рішенням комісії з працевлаштування випускників не звільняє його від обов’язку прибути на роботу за призначенням.

    Якщо державний замовник не може забезпечити молодому спеціалісту соціальні гарантії, він може дати згоду на зміну його місця працевлаштування. Питання щодо зміни місця працевлаштування випускників вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти вирішуються між державними замовниками. Контрольні функції покладаються на Міністерство охорони здоров’я України.

    Випускники, які одержали направлення на роботу до іншої місцевості, а також члени їхніх сімей, забезпечуються житлом згідно із законодавством. Випускники, яких не було забезпечено житлом згідно із угодою і які продовжують працювати за призначенням після закінчення терміну, мають право на позачергове одержання житла незалежно від терміну роботи за цим призначенням. В угоді також зазначається, що усі спірні питання, які можуть виникати між сторонами, вирішуються в судовому порядку.

    Загальноприйнятою є норма, що працівник має працювати на повну ставку. Статтею 56 Кодексу законів про працю України від 10 грудня 1971 р. № 322-VIII (далі — КЗпП) передбачено, що неповний робочий день або неповний робочий тиждень може встановлюватись, як під час прийняття на роботу, так і згодом, лише за угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом. На прохання вагітної жінки, жінки, яка має дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, в тому числі таку, що перебуває під її опікою, жінки, здійснює догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку, власник або уповноважений ним орган зобов’язаний встановлювати їй неповний робочий день або неповний робочий тиждень.

    Таким чином, працевлаштування на неповну ставку можливе лише за заявою працівника. Оплата праці в цих випадках провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.

    "Журнал головної медичної сестри", № 2, 2012

  • Запитання:

    Чи можна надати батькові дитини відпустку без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку, якщо мати дитини працюватиме? Які документи має надати батько дитини, щоб оформити таку відпустку?

    Відповідь:

    На запитання читачів відповідає Ірина Єременко, експерт з питань соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності

    Частиною шостою статті 179 КЗпП і пунктом 3 статті 25 Закону № 504 встановлено, що в разі, якщо дитина потребує домашнього догляду, жінці в обов’язковому порядку надається відпустка без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку, а якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний) — не більше як до досягнення дитиною 16-річного віку. Тобто факт потреби в такому догляді має бути підтверджений медичним висновком.

    Згідно з пунктом 5.3.9 Положення про експертизу тичасової непрацездатності. затвердженого наказом МОЗ України від 9 квітня 2008 р. № 189, висновок про необхідність догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а якщо дитина хвора на цукровий діабет І типу (інсулінозалежний) — до досягнення дитиною 16-річного віку, надає лікарсько-косультаційна комісія закладу охорони здоров’я (ЛКК). Підприємства за рахунок власних коштів можуть зробити для своїх працівників таку відпустку оплачуваною. Замість матері дитини відпустка без збереження заробітної плати для догляду за дитиною може бути надана батькові дитини або іншому родичу, який доглядатиме дитину, одному із прийомних батьків (частина сьома ст. 179 КЗпП і ст. 186-1 КЗпП).

    Для отримання такої відпустки працівник (у нашому випадку — батько дитини) має подати роботодавцю заяву із зазначенням дати початку і строку відпустки, визначеному в медичній довідці, виданій медичним закладом відповідно до висновку ЛКК. Оригінал цієї довідки додається до заяви і підтверджує право працівника на отримання відпустки.

    Наказом МОЗ України від 11 червня 2012 р. № 430 (зареєстрований у Мін’юсті України 12 липня 2012 р. за № 1173/21485) затверджено форму первинної облікової документації № 080-1/о «Довідка по потребу дитини (дитини-інваліда) у домашньому догляді» та Інструкцію щодо її заповнення. Ця довідка надається закладом охорони здоров’я незалежно від форми власності та підпорядкування. Строк дії довідки встановлюється індивідуально з урахуванням захворювання, його перебігу і становить не менше шести місяців.

    Відпустка без збереження заробітної плати для догляду за дитиною оформляється наказом роботодавця із зазначенням підстави надання такої відпустки та її тривалості. Зміст наказу може бути таким:

    Грищенко Галині Василівні, медичній сестрі хірургічного відділення, надати відпустку без збереження заробітної плати для догляду за дитиною, яка потребує домашнього догляду згідно з медичним висновком (частина шоста ст. 179 КЗпП) з 10 вересня 2012 р. до 10 вересня 2013 р. Підстави: 1. Заява Грищенко Г. В. 2. Довідка про потребу дитини у домашньому догляді ф. № 080-1/о від 29 вересня 2012 р.

    або:

    Семенову Анатолію Петровичу, програмісту системному, надати відпустку без збереження заробітної плати для догляду за дитиною, яка потребує домашнього догляду, згідно з медичним висновком (частина шоста ст. 179 КЗпП) з 17 жовтня 2012 р. до досягнення дитиною шестирічного віку. Підстави: 1. Заява Семенова А. П. 2. Довідка про потребу дитини у домашньому догляді ф. № 080-1/о від 10 жовтня 2012 р.

    Відповідно до частини другої статті 181 КЗпП період відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку не зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку. Не зараховується цей період і до страхового стажу для оплати листків непрацездатності, якщо така відпустка була надана після 28 лютого 2001 р.

    До 28 лютого 2001 р. час перебування у цій відпустці зараховувався до загального трудового стажу особи для призначення допомоги по тичасовій непрацездатності, згідно з пунктом 4 Правил обчислення загального трудового стажу для призначення працівникам допомоги по тимчасовій непрацездатності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 1998 р. № 1658.

    Як зазначено в частині третій статті 7 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18 січня 2001 р. № 2240-ІІІ (далі — Закон № 2240) до страхового стажу прирівнюється трудовий стаж, набутий працівником за час роботи на умовах трудового договору (контракту) до набрання чинності цим Законом, тобто до 28 лютого 2001 року.

    За бажанням працівника, який доглядає дитину, що потребує домашнього догляду згідно з медичним висновком, він може працювати в період відповідної відпустки на умовах неповного робочого часу або вдома (частина восьма ст. 179 КЗпП). Закон не визначає, де саме цей працівник має працювати на умовах неповного робочого часу — на посаді (за професією), на якій він працював до зазначеної відпусти, чи на іншій посаді (за професією) на цьому або на іншому підприємстві, в установі, організації, тобто за сумісництвом.

    Працівнику, який перебуває у відпустці, статтею 2 Закону № 504 гарантовано збереження на цей період місця роботи (посади), тому на його місце може бути переведено іншого працівника лише на умовах строкового трудового договору, що укладається на період відпустки для догляду за дитиною.

    "Журнал головної медичної сестри", № 2, 2012

  • Запитання:

    Працівниця, яка перебувала у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, перервала цю відпустку і вийшла на роботу на повний робочий час. Продовжив догляд за дитиною її чоловік, який за місцем своєї роботи оформив таку саму відпустку. Через деякий час працівниця звільнилася з роботи. Чи має право чоловік і далі перебувати у відпустці для догляду за дитиною?

    Відповідь:

    На запитання читачів відповідає Ірина Єременко, експерт з питань соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності

    Відповідно до статті 179 КЗпП і статті 18 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 р. № 504/96-ВР (далі — Закон № 504) відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку може використати повністю або частинами також батько дитини або інший родич, який фактично доглядає за дитиною, а також особа, яка усиновила чи взяла під опіку дитину, один з прийомних батьків.

    Згідно з частиною четвертою статті 20 Закону № 504 підставою для надання відпустки батькові дитини є довідка з місця роботи (служби, навчання) матері дитини про те, що вона вийшла на роботу до закінчення строку відпустки для догляду за дитиною, і виплату допомоги по догляду за дитиною їй припинено (із зазначенням дати). Це узгоджується зі статтею 14 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» від 21 листопада 1992 р. № 2811-XII. Тобто лише за умови надання довідки з місця роботи матері дитини батько дитини має право на отримання відпустки для догляду за дитиною зі збереженням на її період місця роботи (посади), що передбачено статтею 2 Закону № 504.

    Із зазначеного випливає, що право батька дитини на відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку є похідним від права матері на таку відпустку, тобто мати може делегувати своє право на цю відпустку батькові дитини або іншій особі, яка фактично доглядатиме за дитиною (на відміну від відпустки із збереженням заробітної плати для догляду за дитиною за медичним висновком до досягнення нею шестирічного віку, яка надається батькові в тому разі, якщо він надасть оригінал медичної довідки про необхідність домашнього догляду за дитиною). У випадку, наведеному в запитанні, мати дитини звільнилась з роботи, тому батько дитини втрачає право на відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, про що він повинен повідомити свого роботодавця.

    Згідно з пунктами 46 і 49 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. № 1751 (далі — Порядок № 1751), особи, яким виплачується державна допомога (у тому числі допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) у разі виникнення обставин, що призводять до припинення виплати допомоги, зобов’язані в 10-денний термін повідомити про це орган праці та соціального захисту населення за місцем призначення допомоги. Суми державної допомоги сім’ям з дітьми, виплаченої надміру внаслідок зловживань з боку громадян, стягуються згідно із законом.

    Крім того, роботодавець повинен протягом п’яти днів після видання наказу про припинення батькові дитини відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку повідомити про це орган праці та соціального захисту населення за місцем проживання працівника (п. 20 Порядку № 1751), інакше він нестиме відповідальність за шкоду, заподіяну державі внаслідок несвоєчасного повідомлення, і відшкодовуватиме цю шкоду в установленому законом порядку (п. 48 Порядку № 1751).

    "Журнал головної медичної сестри", № 2, 2012

  • Запитання:

    Працівника переведено на посаду молодшої медичної сестри до відокремленого підрозділу санаторію-профілакторію. У зв’язку з істотними змінами умов праці, які полягають у закріпленні за працівником конкретних приміщень (площ) та обсягу роботи, видано відповідний наказ, про що повідомлено працівника (у двомісячний термін), а також внесено зміни до посадової інструкції. Оскільки відсутні типові норми для розрахунку площ прибирання, за основу взято розрахунки, запропоновані в листі Міністерства праці України від 1 липня 1999 р. «Норми обслуговування на прибирання». Прошу надати роз’яснення щодо дотримання законодавства про працю, а саме: дотримання правових вимог при зміні істотних умов праці, розрахунку площ прибирання та обсягу роботи, а також законності звільнення у разі відмови працювати у нових умовах.

    Відповідь:

    Консультує Лідія Гавриленко, головний спеціаліст із соціальних питань Центрального комітету профспілки працівників охорони здоров’я України

    Посади молодших сестер медичних (палатних) та молодших сестер медичних з догляду за хворими вводяться у стаціонарах лікувально-профілактичних закладів охорони здоров’я. У санаторії-профілакторії, де немає стаціонарних ліжок, мають вводитися посади молодших сестер медичних (прибиральниць). Основні завдання і обов’язки для них визначено у Довіднику кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск 78 «Охорона здоров’я», затвердженому наказом МОЗ України від 29 березня 2002 р. № 117, а саме: здійснення прибирання приміщень відповідно до санітарного режиму закладу (відділення), супровід хворих у лікувально-діагностичні кабінети, надання допомоги старшій медсестрі в отриманні і доставці медикаментів, інструментів, обладнання, отримання у сестри-господині та забезпечення зберігання білизни, мийних засобів, господарського реманенту.

    У разі зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений термін, або строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності згідно з нормами статті 40 КЗпП. При цьому власник має виконати такі дії:

    — відповідно до вимог частини третьої статті 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» завчасно, не пізніше як за три місяці до запланованих звільнень, надати первинній профспілковій організації інформацію щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, терміни звільнень, а також провести консультації з профспілками щодо мінімізації цих скорочень;

    — згідно з частиною першою статті 49-2 КЗпП персонально попередити працівника не пізніше як за два місяці до запланованих змін (звільнити працівника можна не раніше закінчення двомісячного строку з дня попередження, якщо працівник не погоджується продовжувати працювати у нових умовах, водночас якщо працівник сам бажає звільнитись раніше зазначеного строку, власник повинен провести звільнення у строк, про який просить працівник);

    — скласти і затвердити новий штатний розпис, утворити комісію з проведення реорганізації або ліквідації;

    — видати наказ, згідно з яким уповноважити відділ кадрів провести необхідні заходи у зв’язку зі звільненням працівників (не раніше як за два місяці до їх проведення), включаючи ознайомлення працівників з наказом під підпис та вручення письмового повідомлення про можливе звільнення. Одночасно з попередженням про звільнення слід запропонувати працівникам іншу роботу в тому ж закладі. Від працівників, умови праці яких змінюються та які погоджуються продовжувати працювати у нових умовах, необхідно отримати письмову згоду. Щодо працівників, посади яких скорочуються і які не погодилися працювати у нових умовах праці, подається інформація до служби зайнятості.

    Працівники, яких попередили про звільнення, у разі відсутності їхніх посад у новому штатному розписі продовжують працювати не менше двох місяців і отримувати заробітну плату. Що стосується застосування норм для прибирання площ, то у листі Мінпраці України від 1 липня 1999 р. надано роз’яснення про рекомендації Республіканського центру з наукової організації праці і управління виробництвом Мінжитлокомгоспу України щодо застосування норм за професією прибиральника, розроблених Головною нормативно-дослідною станцією Мінжитлокомгоспу Білорусі «Нормативи чисельності робітників, зайнятих обслуговуванням громадських будинків» (М., 1998).

    "Журнал головної медичної сестри", № 2, 2012

  • Запитання:

    Чи може зміна молодшої медичної сестри (санітарки) тривати 24 години?

    Відповідь:

    На запитання читачів відповідає Тамара Будник, консультант з питань трудових відносин в охороні здоров’я

    Міністерством охорони здоров’я України 18 січня 2000 р. було затверджено наказ № 204-о «Про затвердження Галузевих правил внутрішнього трудового розпорядку», де у розділі V «Робочий час і його використання» передбачено, що в закладах охорони здоров’я тривалість нічної роботи дорівнює денній і становить до 12 годин у зміну. Призначати працівника на роботу протягом двох змін підряд забороняється.

    Графіки змінності доводяться до відома працівника, як правило, не пізніше як за один місяць до введення їх в дію. За рішенням трудового колективу дозволяється встановлювати тривалість робочої зміни до 24 годин (крім водіїв санітарного транспорту). У кожному випадку питання встановлення тому чи іншому працівникові тривалості робочої зміни до 24 годин має вирішуватися лише за згодою працівника і профспілкового органу закладу охорони здоров’я. Це й зрозуміло. Адже працівник (у тому числі санітарка) має усвідомити, що це робота 24 години підряд без права на перерви для відпочинку і харчування, а лише з перервами для прийому їжі на робочому місці та без права сну вночі.

    Вночі працівники закладів охорони здоров’я також мають надавати медичні послуги хворим, і ця робота оплачується їм у підвищеному розмірі (35 або 50 відсотків додатково за кожну годину роботи з 22-ї години вечора до 6-ї ранку). Законодавством також передбачено, що тривалість перерви в роботі між змінами має бути не меншою за подвійну тривалість часу роботи в попередній зміні.

    "Журнал головної медичної сестри", № 2, 2012

  • Запитання:

    У червні медична сестра отримала матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі окладу разом з виплатою за основну щорічну відпустку. Зараз вона захворіла. Чи має вона право на матеріальну допомогу для оплати лікування?

    Відповідь:

    На запитання читачів відповідає Тамара Будник, консультант з питань трудових відносин в охороні здоров’я

    Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 травня 2011 року № 524 «Питання оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» медичним і фармацевтичним працівникам державних та комунальних закладів (установ) виплачується матеріальна допомога на оздоровлення у розмірі посадового окладу під час надання основної щорічної відпустки. Умовами оплати праці працівників закладів охорони здоров’я та установ соціального захисту, затвердженими наказом Міністерства праці та соціальної політики України і Міністерства охорони здоров’я України від 5 жовтня 2005 р. № 308/519, також передбачено право керівника надавати працівникам матеріальну допомогу, але не більше ніж посадовий оклад на рік, за винятком допомоги на поховання. Інших винятків, на жаль, не передбачено.

    Нерідко на практиці, коли у медичного працівника виникає потреба лікування в іншому закладі охорони здоров’я, то його керівник просить іншого керівника відшукати можливість щодо зниження вартості такого лікування.

    "Журнал головної медичної сестри", № 2, 2012

     

  • Запитання:

    При проведенні реорганізації лікарських амбулаторій до нових вимог перереєстровано посади фельдшерів та медичних сестер лікарських кабінетів на посади медичних сестер загальної практики — сімейної медицини. Медичні працівники мають певні кваліфікаційні категорії. Які необхідно здійснити заходи щодо продовження дії чи внесення змін до спеціальностей, за якими атестовано медичного працівника ?

    Відповідь:

    На запитання читачів відповідає Тамара Будник, консультант з питань трудових відносин в охороні здоров’я

    Умовами оплати праці працівників закладів охорони здоров’я та установ соціального захисту, що затверджені наказом Міністерства праці та соціальної політики України і Міністерства охорони здоров’я України від 5 жовтня 2005 р. № 308/519, у примітці до пункту 2.2.8, передбачено, що сестрам медичним, призначеним на посади сестер медичних загальної практики, протягом трьох років зберігається кваліфікаційна категорія за спеціальностями «фельдшер», «фельдшер швидкої допомоги», «акушерка жіночої консультації», «медична сестра стаціонару», «медична сестра поліклініки», «медична сестра дитячого стаціонару», «медична сестра дитячої поліклініки».

    Разом з тим, слід взяти до уваги, що раніше середній медичний персонал атестувався за названими спеціальностями, нині ж затверджено нову номенклатуру спеціальностей при проведенні атестації, яку передбачено наказом Міністерства охорони здоров’я України від 12 грудня 2007 р. № 1368/14635 «Про атестацію молодших спеціалістів з медичною освітою».

    Зокрема, фельдшери установ охорони здоров’я атестуються за спеціальністю «лікувальна справа», фельдшери станцій (відділень) швидкої та невідкладної медичної допомоги та центрів екстреної медичної допомоги — за спеціальністю «лікувальна справа (невідкладні стани»)», а медичні сестри — за спеціальностями «сестринська справа чи «сестринська справа (операційна)», акушерки ж — за спеціальністю «акушерська справа». Отже, при переведенні молодших спеціалістів з медичною освітою, які працюють на посадах фельдшерів чи медичних сестер лікарських кабінетів поліклінік, на посади сестер медичних загальної практики за ними протягом трьох років зберігається кваліфікаційна категорія.

    "Журнал головної медичної сестри", № 2, 2012

  • Запитання:

    Медична сестра отримала щорічну основну та додаткову відпустку з 15 травня 2012 р. за період з 10 вересня 2011 р. по 10 вересня 2012 р. Якої тривалості має бути додаткова відпустка за особливий характер праці, чи потрібно враховувати фактично відпрацьований час (з 10 вересня 2011 р. по 14 травня 2012 р.)?

    Відповідь:

    На запитання читачів відповідає Тамара Будник, консультант з питань трудових відносин в охороні здоров’я

    Законом України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 р. № 504/96 (далі — Закон № 504) передбачено, що відпустки надаються усім громадянам України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами організаціями за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

    Разом з тим, статтею 10 Закону № 504 визначено, що у працівника настає право на щорічні основну та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи після закінчення шести місяців безперервної роботи на цьому підприємстві. Що стосується додаткової відпустки медикам за особливий характер праці, то до стажу роботи, який дає це право, зараховуються лише час фактичної роботи із особливим характером праці, час щорічних основної та додаткових відпусток за роботу із особливим характером праці та час роботи вагітних жінок, переведених на підставі медичного висновку на легшу роботу, на якій вони не зазнають впливу несприятливих виробничих факторів.

    Як можна зрозуміти із запитання, працівник просить надати йому достроково відпустку повної тривалості, хоча він ще не відпрацював повний робочий рік. Якщо керівник установи охорони здоров’я прийняв рішення надати такому працівникові основну та додаткову відпустку повної тривалості, воно буде правомірним. При цьому важливо, щоб в установі дотримувалася норма закону про облік наданих працівникові відпусток, який свідчить про час фактичної роботи працівника (тобто про кількість відпрацьованих років та місяців) та кількість наданих йому відпусток.

    При звільненні такого працівника буде остаточно відкориговано кількість днів основної та додаткової відпустки за фактично відпрацьований робочий рік з дня укладення трудового договору з працівником. Отже, буде відкориговано і кількість днів додаткової відпустки за особливий характер праці з огляду на час фактичної роботи у цих умовах.

    На практиці така ситуація, коли працівникам надають відпустки наперед, не є рідкістю. Разом з тим слід пам’ятати, що працівник подає відповідну заяву на відпустку, але рішення приймає керівник. Він може через виробничу потребу запропонувати працівникові використати відпустку частинами, у тому числі спочатку за фактично відпрацьований робочий час, а згодом — решту.

    "Журнал головної медичної сестри", № 2, 2012

Сторінки